"Веселково на Великдень сонце виграє"

     Великдень – це найбільше релігійне свято, яке відзначають навесні. У цей день, згідно з християнською легендою, воскрес Ісус Христос після того, як його було розіп’ято на хресті. Це чудо символізує звільнення від гріхів для віруючих людей. У народному уявленні це свято оновлення землі та природи. Підготовка до свята займає цілий тиждень, кожен день якого має особливе значення, та який відзначають проведенням певних обрядів. Передує Великодню Великий семитижневий піст.

Відзначають Великдень по різному в різних країнах світу й навіть різних регіонах України. Перед Великоднем у всіх родинах печуть смачні паски та роблять крашанки або просто фарбують яйця в яскраві кольори.

Рано-вранці в неділю всі йдуть до церкви, а після повернення сідають за святковий стіл. У церкві священик освячує людей та їжу святою водою. Є традиція запалювати свічку та вставляти її у паску під час освячення. Якщо донести свічку, що горить, до самого дому, то буде щастя та багатство протягом цілого року. У цей день зазвичай збирається вся родина для спілкування та веселощів. Навкруги панує радісна святкова атмосфера.

Існує народне повір’я про те, що після Великодня остаточно теплішає, тому чим раніше свято, тим швидше настає весна. Я помітив, що у цей день обов’язково йде дощ, хоча б невеликий, а вже в понеділок настає тепла, сонячна погода. Великдень – одне з найулюбленіших свят для усіх!

         У нашій бібліотеці для користувачів були організовані великодні виставки, з яких вони могли дізнатися про Великодні традиції Волинського краю.

         Ще у нас був організований "Великодній кошик" в якому кожен бажаючий міг залишити подарунки для дітей-сиріт та дітей які Великдень святкували в лікарнях.

"Попіл Чорнобиля в наших серцях"

«Попіл Чорнобиля в наших серцях» під такою назвою відбувся вечір пам’яті в нашій бібліотеці.

Чорнобиль … Слово це стало символом горя і страждання, покинутих домівок, розорених гнізд, здичавілих звірів.

Чорнобиль … Чорний біль нашої Землі. Скільки б не минуло років, все одно це слово полум’янітиме чорним вогнем скорботи.

Весна 1986 року стала легендою. Але й сьогодні дичавіє земля чорнобильська, хоча ще цвітуть і родять сади, не йде до лісу за його цілющими дарами. Чорне коло невідомо скільки років залишається незагоєною раною на ложі природи, вкарбоване в серцях людей.

Про страхіття Чорнобильської трагедії розповіли ведучі вечора учні Луцької гімназії № 18 Підкова Тетяна і Дудай Анастасія.

Юні користувачі ознайомилися з викладкою літератури «Поріс чорнобилем Чорнобиль – бідою нашою поріс, де представлена література про ліквідаторів аварії на ЧАЕС, які не шкодуючи свого життя рятували станцію від руйнування».

Зацікавили дітей і перегляд документального фільму «Чорнобиль і Прип’ять. Шокуючі матеріали».

Про наслідки Чорнобильської аварії юні читці читали вірші «Чорнобильські хати», «Атомний диптих», «Було село».

Вічна пам’ять ліквідаторам аварії на ЧАЕС, низький уклін від усього людства. Сама природа зробила нам застереження: люди не будьте байдужими, безпечними, пам’ятайте, що доля планети, доля всього людства, наше з вами майбутнє у ваших руках.

Майстерклас з мотанок з Наталією Бугай

«Не кажи – не вмію, а кажи навчуся»

- під таким девізом проходять майстер-класи в нашій бібліотеці – для юних користувачів книгозбірні учнів 6 класу ЗОШ № 23, 4 класу ЗОШ № 22 та старших читачів.

         Лялька-мотанка з давніх-давен була оберегом в українській родині. Вона виникла не тільки як іграшка, а як сакральна річ, як архетип матері, дитини, роду.

         Лялька-мотанка служить оберегом, в основі своїй має символ сонця – хрест. Не можна малювати обличчя ляльці, вона не повинна ні на кого бути подібна щоб не завдати шкоду.

         А майстер-клас провела користувачка філії, дитяча поетеса Наталія Бугай.

            Вона розповіла дітям про те, як лялька-мотанка має бути одягнена у вишиту сорочку, спідничку і запаску. Всі елементи одягу є оберегами: спідниця символізує землю, сорочка позначає три часи – минулий, теперішній і майбутній. Обов’язковими атрибутами є вишиванка та намисто, які уособлюють достаток. Тож має бути головний убір, стрічка, хустка чи віночок що символізує зв'язок з небом.

         Про це все розповіла бібліотекар Лариса Марчук.

         Кожен з присутніх мав змогу зробити виріб своїми руками: дівчатка робили ляльку а хлопчики пасхального зайчика, і по закінченню заходу всі діти вийшли з майстер-класу з виробами.

Ганс Християн Андерсен

Ганс Крістіан Андерсен народився в Оденсе — місті на данському острові Фюн. Його батько був бідним швецем, мати Ганна Марі Андерсдаттер — прачкою (вона походила з бідної сім'ї, в дитинстві мусила жебракувати, її поховали на кладовищі для бідних).

У Данії існує легенда про королівське походження Андерсена, бо в ранній біографії він писав, що в дитинстві грався з принцом Фрітсом, згодом — королем Фредеріком VII, і у нього не було друзів серед вуличних хлопчаків — лише принц. Дружба Андерсена з принцом Фрітсом, згідно з фантазією Андерсена, тривала і в дорослому віці, до самої смерті Фрітса. За винятком родичів, нібито лише Андерсен був допущений до труни покійного. Причиною цієї фантазії були розповіді батька Ганса Крістіана про те, що він нібито є родичем короля.

У ранньому дитинстві Ганс Крістіан був замкнутим хлопчиком з великими блакитними очима. Він сидів у кутку і займався своєю улюбленою грою — ляльковим театром. Це захоплення він зберіг і в юності.

З дитинства майбутній письменник виявляв схильність до мріяння і письменництва, часто влаштовував імпровізовані домашні спектаклі, що викликали сміх і знущання дітей. У 1816 помер батько Ганса Крістіана і хлопчикові довелося самому заробляти собі на прожиття. Він був підмайстром спершу в ткача, потім у кравця, працював на сигаретній фабриці. У 1819, купивши перші чоботи на зароблені гроші, Ганс Крістіан відправився у Копенгаген. Там він вивчав літературу, данську, німецьку і латинську мови, відвідував уроки у балетній школі.
В нашій бібліотеці була організована виставка присвячена цьому прекрасному і видатному письменнику.