"Розіп’ята душа на хресті всевишньої печалі"

        Наша країна – це мелодійна мова і сумна пісня. Сумна, бо багато довелося пережити народові, але не втрачали і не втрачають оптимізму справжні сини і дочки України. Сталінські репресії та голодомор важким тягарем лягли на плечі народу.

         Цього року виповнюються 80-ті роковини Голодомору 1932 – 933 р.р. 80 років тому мільйони наших предків було замордованих Голодом. Вбивали повільно, щоб вичавить з нашого народу пам'ять про себе – про свою волелюбність та нескореність, про свою єдність та ідентичність – вбивали нас сьогоднішніх, вбивали нас майбутніх! Вбивали в нас українців!

         Про це йшла мова на уроці пам’яті «розп’ята душа на хресті всевишньої печалі» в бібліотеці-філії №5 КЗ «Луцької міської ЦБС».

         Україна вже 22 роки є незалежною державою, але ще й досі ідейні нащадки винуватців Голодомору заперечують або навіть виправдовують його. Ні вони прагнули і прагнуть позбавити нас пам’яті, позбавити права мати свою державу і взагалі народом. Про це розповіла бібліотекар І категорії Лілія Савонік. 

Користувачі філії, Бандура Марія і Павлік Ігор – ведучі заходу повели присутніх в ті 30-роки, де відбулися жахіття того часу. З хвилюванням читали вірші про голодомор Ткаченко А., Грабець Н., Музиченко Д., Камулл К., Вівчарук С., Савонюк В.  – учні 5-А, 5 – Б класів.

         Фрагменти документального фільму «Голод 32 – 33 років» за мотивами твору В. Барки «Жовтий князь» діти дивились із сльозами на очах.

         Про те, що ми мусимо зберегти пам'ять про Голодомор і у 80-і його роковини голосно заявити всьому світові про незмірний злочин проти нашого народу. Це наш обов’язок перед предками. Це наш обов’язок перед нащадками, аби вони мали право народитися вільними, народитися українцями, підсумували захід вчителі ЛНВК ЗОШ І-ІІІ ст. №22 – ліцею Павлік Валентина Іванівна та Демченко Галина Віталіївна.

         Присутні заходу переглянули виставку літератури пам’яті жертв Голодомору.