четвер, 14 листопада 2013 р.

Вічна тема – «Поезія і кохання».

Вічна тема – «Поезія і кохання».
Якби спитати людину, чи згодна вона прожити, не пізнавши цього почуття, я думаю, бажаючих би не було. Кожен мріє про красиве кохання, романтичне, єдине і повторне.
          З приходом кохання життя набуває сенсу, повноти, з людиною відбуваються метаморфози: вона співає, хоче слухати поезію, починає малювати, писати твори, музику, починає по-іншому бачити небо, квіти, зелень.
          Коли душа співає, коли радієш сонцю, дню, навіть краплині дощовій. Це відвідала вас любов, кохання. І десь бродить чи то поруч, чи на сусідній вулиці він чи вона – ваш єдиний чи єдина.
          Хто ж дасть вичерпне пояснення? Краще за всіх виграють ці почуття у поетів, майстрів слова. Вони всі пережили це прекрасне почуття і особливо трепетно і тонко вилили їх на папір.
          Про це надзвичайне почуття, якого не купиш ні за які гроші, яке або є, або його немає і примусити себе кохати ніхто не може, йшла мова на поетичній дуелі «Є в коханні будні і свята» між членами літературної студії «Зорі над Стиром» Покотилом Павлом Антоновичем та Васильєвим Олександром Юлійовичем, яка відбулася в бібліотеці-філії №5.








          Присутніми на дуелі були студенти Луцького центру професійно технічної освіти.
          Молодь, затамувавши подих поринула в світ поетичного слова про силу цього надзвичайного почуття.
          Довершені слова поетів примушували  на якусь мить задуматися над важливими цінностями життя і пірнути з головою у дивовижний вир тимчасової ейфорії:
Будем іти ми з тобою тоді
В ніжному вітрі до рання,
Вип’ю я очі твої молоді

Повні туману кохання…

Немає коментарів:

Дописати коментар