Вічна тема – «Поезія і кохання».
Якби спитати
людину, чи згодна вона прожити, не пізнавши цього почуття, я думаю, бажаючих би
не було. Кожен мріє про красиве кохання, романтичне, єдине і повторне.
З приходом
кохання життя набуває сенсу, повноти, з людиною відбуваються метаморфози: вона
співає, хоче слухати поезію, починає малювати, писати твори, музику, починає
по-іншому бачити небо, квіти, зелень.
Коли душа
співає, коли радієш сонцю, дню, навіть краплині дощовій. Це відвідала вас
любов, кохання. І десь бродить чи то поруч, чи на сусідній вулиці він чи вона –
ваш єдиний чи єдина.
Хто ж дасть
вичерпне пояснення? Краще за всіх виграють ці почуття у поетів, майстрів слова.
Вони всі пережили це прекрасне почуття і особливо трепетно і тонко вилили їх на
папір.
Про це
надзвичайне почуття, якого не купиш ні за які гроші, яке або є, або його немає
і примусити себе кохати ніхто не може, йшла мова на поетичній дуелі «Є в
коханні будні і свята» між членами літературної студії «Зорі над Стиром»
Покотилом Павлом Антоновичем та Васильєвим Олександром Юлійовичем, яка
відбулася в бібліотеці-філії №5.
Присутніми
на дуелі були студенти Луцького центру професійно технічної освіти.
Молодь,
затамувавши подих поринула в світ поетичного слова про силу цього надзвичайного
почуття.
Довершені
слова поетів примушували на якусь мить
задуматися над важливими цінностями життя і пірнути з головою у дивовижний вир
тимчасової ейфорії:
Будем іти ми з тобою тоді
В ніжному вітрі до рання,
Вип’ю я очі твої молоді
Повні туману кохання…
Немає коментарів:
Дописати коментар